Напевно, це зараз основне питання, на яке люди хочуть почути відповідь. Питання складне і крім військової площини відповідь нього лежить у площині геополітики, дипломатії, економіки та фінансів. Безумовно, тут першість належить військовим аналітикам, але площина економіки та фінансів на фоні буму антиросійських санкцій може спонукати РФ до завершення війни. Звичайно, якщо знати, куди і як тиснути.

Теорія санкцій

Пропаганда РФ любить говорити про санкції «колективного заходу». Насправді, до санкцій активно приєдналися Японія, Південна Корея, Тайвань та Сінгапур, тобто, не тільки країни заходу, тому тут і далі я називав би всю сукупність санкцій не «санкції колективного заходу», а «санкції цивілізованих країн».

Щоб правильно аналізувати ефект від санкцій та моніторити їх, я розділив би їх на кілька напрямків:

  1. Торгові санкції (обмеження експорту та імпорту для РФ);
  2. Обмеження залучення капіталу резидентами РФ;
  3. Заборона надання транспортних послуг (авіація, залізниця, морське сполучення тощо);
  4. Обмеження перестрахування та страхування ризиків з РФ;
  5. Обмеження грошових розрахунків резидентів РФ, включаючи заборону ввезення готівкової валюти;
  6. Заморожування активів держави РФ та держкомпаній, держбанків РФ;
  7. Персональні санкції до держчиновників та олігархів.

До основних санкцій я б відніс торгові санкції та обмеження на залучення капіталу. Торгові санкції покликані перекрити потоки виторгу, зокрема. від продажу вуглеводнів. Обмеження на залучення капіталу спрямовані на скорочення капітальних інвестицій та зазвичай супроводжуються ударом по завезенню в країну високих технологій, які приходять в економіку разом із прямими інвестиціями.

До блокуючих санкцій я відніс би заморозку активів і, звичайно, персональні санкції проти чиновників та олігархів. Заморозка активів Фонду національного добробуту та міжнародних резервів ЦБ РФ – це дуже сильний удар, який дратує владу РФ. Персональні санкції проти держчиновників та олігархів посилюють блокуючі заходи та створюють у них особисту зацікавленість зняти якнайшвидше санкції. Основна роль блокуючих санкцій – анулювати можливість використовувати раніше накопичені резерви, щоб не можна було буквально «пересидіти» санкції.

До підсилювачів основних санкцій я б відніс: заборону на страхування та перестрахування ризиків з РФ. Це дуже здорово зупиняє будь-які інвестпроекти, особливо великі, а також зупиняє чи гальмує зовнішню торгівлю;

– Обмеження грошових розрахунків резидентів РФ, включаючи ввезення готівкової іноземної валюти, для задоволення попиту на заощадження та на розрахунки, що гальмує як зовнішньоекономічну діяльність, так і імпорт капіталу.

— заборона надання транспортних послуг, наприклад, авіаперевезень, залізничних перевезень, побічно може зупинити всі бізнес-процеси, що вимагають особистих зустрічей або якісних транспортних послуг.

Санкційна боротьба

Українське суспільство, як правило, очікує від цивілізованих країн «страшних санкцій», які являють собою не просто санкції, а «сокиру», що рубає всю економіку РФ на капусту. Це емоції. Не забуватимемо про геополітику та економічну дипломатію. Завдання ЄС, США та інших країн – зупинити криваву війну в центрі Європи, але не забувати про своїх громадян. Це дуже добре видно на прикладі торгових санкцій. Як тільки на горизонті замаячила продовольча криза – США відразу ж скасували санкції щодо добрив з РФ і вводять санкції щодо високотехнологічних компаній з РФ, включаючи їхній менеджмент. Оптимізація торгових санкцій – абсолютно нормальний процес.

Головний удар цивілізовані країни готуються завдати російському експорту вуглеводнів. Вже квітневий прибуток від продажу нафти впаде на 20-25%, цей ефект може бути посилений діями США, які оголосили про готовність відкрити свій нафтовий резерв. РФ активно рекламувала домовленості про постачання нафти в Індію, але договір досі не підписаний, сама російська нафта зараз коштує близько 86 доларів за барель, причому Індія хоче дисконт від цієї ціни в 35 доларів, тобто. ціна довгострокового контракту буде близько 50 доларів за барель.

Також дуже проблемно замінити європейських покупців на ринку газу. Ультиматум Путіна “газ за рублі” виявився схематозним пшиком. Компаніям було запропоновано відкривати в ЄС рахунки в Газпромбанку і на них конвертувати євро в рублі, а потім переказувати на рублеві рахунки Газпрому. Росія просто злякалася того, що рахунки Газпрому в євро будуть заарештовані, як були заарештовані валютні резерви ЦБ РФ і частина грошей ФНБ. Не знаю, чи погодяться компанії із ЄС на схему «ім. Путіна», але жодного впливу на валютний ринок вона не матиме, бо немає різниці: чи змінює 100% контрактної оплати з євро на рублі сам покупець, чи це робить Газпром. Щоправда, при поточному валютному регулюванні в РФ, якщо Газпрому знадобиться валюта, то йому доведеться з отриманих рублів заплатити 12% комісії, щоб таку валюту купити.

Відмовитися ж від продажу газу в ЄС “Газпром” не може, від слова зовсім. У 2020-2021 роках. постачання газу до ЄС + інші країни регіону, які не входять до ЄС, + Туреччина коливалося близько позначки 200 млрд куб. метрів. У Китай РФ у 2021 році експортувала близько 48 млрд. куб. метрів, а продовження газопроводу до Монголії лише у лютому 2022 року було передано для проектних робіт. Вирвати 130-170 млрд. куб. метрів газу з труби ЄС Росія не зможе лише з тієї причини, що їх нема куди подіти. Крім того, що КНР не потрібен такий обсяг, середня вартість газу для КНР у 2021 році була 159 доларів за 1000 кубів, а для ЄС близько 300-350 доларів за довгими контрактами. Тобто. ті ж обсяги будуть продані до Китаю за ціною в 2-2,5 рази нижче, ніж у ЄС, і виручка Газпрому відповідно схудне вдвічі.

А тепер уявіть ситуацію: ЄС не готовий відмовитися від російських обсягів постачання, замістити їх буде нічим, а РФ не може не продавати в ЄС, оскільки це вдарить по бюджету країни і Китай не є альтернативою ні за ціною, ні за обсягами. З чого В. Путін вирішив, що приватні німецькі компанії не боятимуться, що їхні рахунки в євро чи рублях не будуть заарештовані в момент транзакцій у рахунок заморожених ЗВР ЦБ РФ? На мою думку, такі компанії ще більшій небезпеці, ніж Газпром, адже ще трохи більше місяця тому офіційні представники РФ брехали, що РФ не збирається нападати на Україну.

Як би не вирішилося питання оплати – головне, щоб споживання газу РФ та російської нафти знизилося, і таке зниження прогнозується у 2022 та 2023 роках. Зниження вартості нафти і газу і натомість падіння обсягів реалізації призведе до падіння доходів федерального бюджету РФ.

Механіка збитків

1. Відсотковий ризик та торгове ембарго. Блокуючі та посилюючі санкції завдали значної шкоди збалансованості федерального бюджету. Після того як ЦБ РФ підняв ставку до 20%, виявилося, що близько 40% (за обсягами) кредитів, виданих до РФ, видані за плаваючою ставкою, прив’язаною до ставки ЦП. При цьому зростання ставок з 12-15% до 30-35% було названо ринковою тенденцією. Масові походи до Мішустіна і в Держдуму дали лише один ефект – розуміння того, що компенсація від зростання ставки ЦП збільшить витрати федерального бюджету.

Друга проблема – це зростання безробіття через вихід з ринку компаній із цивілізованих країн. Ця проблема дасть про себе знати до середини травня – початку червня. Наявність такого тимчасового лага пов’язана з тим, що за російськими законами скороченому персоналу мають виплачувати зарплату ще 1-2 місяці, і за 3 місяці повідомляти про неповний робочий тиждень. Автозаводи ГАЗ, ВАЗ, КАМАЗ вже повідомили своїх робітників про майбутні проблеми із зайнятістю. Сумна ситуація також вже склалася в авіаційній галузі. Крім того, очікується посилення напруженості у банківській сфері та у сегменті страхування.

Логіка тут зрозуміла, торгові санкції позбавляють великі держмонополії значної частини доходів, водночас допоміжні санкції б’ють за витратами бюджету. Чи зможуть санкції відкинути Газпром у далекі 90-ті роки, коли сама компанія була збитковою? Це вже залежить від стратегії компанії, яку пише Путін. Наприклад, у звіт на його нахабний указ про необхідність платити за газ у рублях, Німеччина оголосила про можливу націоналізацію дочок Газпрому та Роснафти в ЄС. Втрата навіть частини європейського трафіку газу з високими цінами може призвести до збиткової роботи Газпрому вже в 2022 році.

2. Організація дірок у федеральному бюджеті та платіжному балансі. Не менш цікавим є питання того, як санкції впливають на федеральний бюджет РФ. За підсумками 2021 залежність доходів бюджету РФ від продажу вуглеводнів становила 65% (з урахуванням податкового фактора). Тобто, зниження виручки від продажу нафти та газу на 25-30% призведе до шокового зниження доходів федерального бюджету приблизно на 20-25%. З урахуванням того, що профіцит бюджету РФ становив близько 5%, перед Мінфіном вже десь у серпні 2022 року стане гостре питання – питання нових позик і секвестру існуючого бюджету. А якщо врахувати, що до прем’єра Мішустіна вже стоїть довга черга за пільговими кредитними ставками та податковими пільгами, галузевими ін’єкціями в авіацію імпортозаміщення тощо, то падіння доходів від продажу нафти та газу на 25-30% цілком має вистачити для суттєвого розбалансування федерального бюджету.

Другий момент – це вплив санкцій на платіжний баланс РФ. За підсумками успішного для РФ 2021 профіцит платіжного балансу склав 120 млрд доларів, а профіцит торгового балансу 186 млрд доларів. Відтік капіталу за фінансовим рахунком у 2021 році становив близько 72 млрд доларів. Падіння експортного виторгу від продажу нафти і газу на 25-30% призведе до того, що торговий баланс просяде на 50-60 млрд доларів, але він все одно залишиться позитивним (близько 120-130 млрд доларів). І ось тут починається найцікавіше. Зовнішній борг РФ становить 481,7 млрд. доларів, з яких прямий держборг – менше 60 млрд. доларів. Тобто. понад 420 млрд доларів займали державні Газпроми, Роснафти і, звичайно, приватники (олігархат). Приблизно 150 млрд. від цієї суми має бути погашено приватними компаніями у 2022 році або у зв’язку з настанням терміну погашення облігацій, кредитів та інших зобов’язань або достроково за офертами. Тобто, відтік капіталу 150 млрд доларів із РФ цілком можливий, особливо з виходом іноземних компаній. При цьому відтік на 150 млрд доларів означає для РФ, що платіжний баланс стане негативним вже в 2022 році. Дефіцит, за моїми оцінками, становитиме близько 20-30 млрд. доларів, навіть з урахуванням зниження імпорту. Він може бути покритий залишками ЗВР ЦБ РФ за рахунок продажу золота. Проте, я думаю, що фінансова влада РФ цей варіант вже прорахувала і тому порадила Путіну підписати, на перший погляд дурний, указ, який дозволяє погашати зовнішні борги рублями. Ідея правильна, але її не сприйняли на Заході, оскільки зміна валюти платежу означає фактичний дефолт. Дефолт призводить до того, що приватні та закордонні компанії будуть змушені гасити зобов’язання живою валютою, а нові зобов’язання взяти не вдасться. Тобто, борговий капітал рухається з РФ тільки в один бік: за російським військовим кораблем, навіть незважаючи на указ Путіна. США залишили до 25 травня невелику лазівку Мінфіну РФ у формі можливості гасити борги рублями за рахунок заморожених резервів, але це торкнулося лише держборгу, і лише до 25 травня. Приватним бізнесменам не завжди вдається погасити зовнішні борги, навіть якщо їм дозволяє спецкомісія при Мінфіні: у них просто не проходять платежі, якщо бенефіціар позичальника знаходиться в списку санкцій.

3. Знищення ринку. Після 3 березня, коли стало ясно, що торгівля російськими депозитарними розписками не має сенсу і більшість їх все одно наближується до ціни 1 цент за розписку, торги розписками на акції припинили. Вже наприкінці березня Мінекономіки РФ вийшло з ініціативою конвертувати депозитарні розписки в акції та повернути їх на батьківщину, тобто, на Московську біржу. Таким чином, російська влада знищила центри ліквідності для російських емітентів у Лондоні та Франкфурті, причому знищила не просто можливість залучати капітал через великі міжнародні біржі, а й можливість впливати на оцінку ринкової вартості російських компаній іноземцями. Пізніше стало зрозуміло, навіщо вони це зробили, ніби-то допомагаючи санкціям заходу. Коли у третій декаді березня відкрилася Московська біржа, приватні трейдери виявили, що їхні торгові програми не працюють. На другий робочий день біржі програми запрацювали, але за обсягом торгів у 26 млрд рублів (зазвичай близько 500 млрд) було видно, що на ринку відбувається щось дивне. Згодом стало зрозуміло, що курси акцій просто малюють великі гравці. Наприклад, один із емітентів, який виробляє добрива і якого звільнили від санкцій США, у день скасування санкції впав у ціні.

Виходить, що уряд РФ де-факто видалив російських емітентів з великих європейських бірж та єдиним місцем, де тепер визначаються (малюються) ціни, стала Московська біржа. Робилося це з однією метою: не допустити, щоб різке падіння реальних курсів цінних паперів перекочувало в баланси звичайних та інвестиційних банків. Адже після цього почався б масовий потік дефолтів у банківському секторі, та й ФНБ серйозно б схуд. Втім, ЦБ РФ дозволив кредитним організаціям якийсь час не публікувати звітність, фактично засекретивши її. Проте ринок не обдуриш і по ньому вже гуляє чорний список із 50 банків, яким жити залишилося від сили півроку.

Результати роботи санкційного механізму. Санкції цивілізованих країн вже діють на економіку РФ. Як мінімум, вони призвели до руйнування сталої структури галузевих ринків та позбавили можливості ліквідувати наслідки торгових санкцій та санкцій на ринку капіталу за рахунок раніше накопичених резервів. Економічна влада РФ чинить опір і намагається відтермінувати неминуче. Дія кризи на ринку зайнятості, а також вплив процентного та кредитного ризику на банківський сектор та позичальників потребує часу – воно має відтермінований ефект, який набуде видимих ​​рис за 6-9 місяців. Тому санкції зараз можуть видаватися недостатньо ефективними. Але, повірте, вони дуже ефективні. І навіть якщо сьогодні не видно масових дефолтів чи протестів безробітних, вони провокують серйозний «движняк» у високих кабінетах: ростовські кролівники, череповецькі металурги, спілки зернотрейдерів тощо. ясно дають зрозуміти, що звичний спосіб життя спокійної багатої економіки порушений і вона рухається до колапсу. Тому все, що зараз робить влада РФ, – це намагаються відтермінувати економічну катастрофу, сподіваючись виснажити Україну війною. Можливо, вони б і змогли це зробити, якби не два фактори:

  • Величезні обсяги заарештованих активів РФ у цивілізованих країнах
  • Економічні збитки для глобальної економіки від війни в Україні, які торкнулися відносно нейтральних країн

Глобальний колапс від Путіна

Якщо ви думаєте, що найбільший ризик від війни в Україні – це підвищення цін на енергоносії в регіоні (переважно для ЄС), то ви глибоко помиляєтеся. Три сотні компаній змушені були кидати бізнес у РФ, деякі це зробили, просто залишивши все обладнання в РФ. У таких структур реалізований ризик по відношенню до вкладеного капіталу досяг 100%.

Другий за значимістю ризик для регіону – продовольча криза. Найбільшими покупцями пшениці РФ були Туреччина та Ізраїль. Україна активно постачала борошно в Африку. Блокування українських портів уже призвело до зростання вартості хліба в Камеруні на 40%. Україна та РФ виробляють 30% світових запасів пшениці, 20% – кукурудзи та від 75% до 80% світових запасів соняшникової олії. Наразі в портах України заблоковано 94 судна із продовольством. Перебудова логістики на вивезення до Балтійського та Чорноморського регіонів через порти Румунії потребує часу. А ось скорочення на 15-17% посівних площ в Україні логістикою не подолати. Голова Світової продовольчої програми Девід Бізлі вже заявив, що війна в Україні створює катастрофу, що впливає на місцеве сільське господарство та глобальні запаси продовольства та зерна, не бачену з часів Другої світової війни. Самій Україні голод не загрожує, а от країни Африки можуть відчути гостру нестачу продовольства, зростання цін вони вже відчувають.

Примушують замислитись і заворушення в Еквадорі. Так, недавній бунт фермерів був пов’язаний із падінням цін на банани через неможливість доставити їх до РФ через санкції. РФ купує 20% від урожаю бананів в Еквадорі. Відсутність контейнерних перевезень зупинила закупівлю. Думаю, що таких сюрпризів як з Еквадором назбирається ще з десяток, коли бізнес, який не має жодного відношення до України, втрачає виручку, продукцію, час та гроші.

Загалом від авантюри Путіна може постраждати 3-4 десятки країн. Ті, хто може постраждати найбільше, формально чи неформально вже запропонували свої країни як майданчик для мирних переговорів. Досить сильна турецька чи ізраїльська дипломатія можуть зіграти вирішальну роль в переговорах. Але треба усвідомлювати, що вони дуже зацікавлені в тому, щоб продовольча криза в нашому регіоні не розросталася.

Висновки

Отже, санкції працюють та працюють непогано. Спочатку вони були не продуманими і виникали хаотичним чином, про що свідчить їх подальша оптимізація. Тим не менш, весь комплекс санкцій розумний і спрямований на придушення експорту РФ, технологічного імпорту, позбавлення компаній із РФ можливості залучати капітал у валюті тощо.

Переживши курс у 200 рублів за долар, в РФ все ще не усвідомили, що це лише перший санкційний удар, який спрацював на людській психології та схильності населення пострадянських країн до панічних закупівель.

Далі ми побачимо, як у травні 2022 року починає реалізовуватися ризик різкого зниження ділової активності та зростання безробіття. Професійним продавцям складної техніки для будівельників, видобувних компаній або холодильного обладнання місцева влада в РФ вже готова запропонувати вакансії двірників, електриків чи сантехніків. Подивимося, що з цього вийде.

Приблизно у серпні можна буде відчути, як різко починає падати якість кредитних портфелів у банках, а процентний ризик перетворюється на кредитний. На той час дасть про себе знати нафтове ембарго та відтік капіталу.

До кінця року санкції вплинуть на платіжний баланс і федеральний бюджет РФ. Найімовірніше, у вересні Мінфіну РФ доведеться визнати, що бюджет потребує капітального секвестру. Якщо платіжний баланс можна ще якось підкріпити з допомогою заборон на вивезення капіталу від ЦБ, то бюджет у цій ситуації залишається дуже слабким місцем путінської економіки.

Дуже слабким місцем для РФ залишається питання грошей. Війну в Україні планували із розрахунку на 3-7 днів. Все, що сталося потім – це незаплановані витрати, які тепер мають фінансуватися з бюджету з доходами, що падають. Тож у Путіна не так багато грошей на війну з Україною. Видно це і за даними про затримки зарплати в Криму (навіть військовослужбовцям), і по тому, як неохоче військові РФ забирають трупи своїх товаришів по службі: адже за кожен труп його родичам потрібно заплатити близько 15 млн рублів, а це, при вже наявних втратах 17600 осіб, становить близько 3,2 млрд доларів за біржовим курсом.

Більше того, витрачати все на війну в Україні Путін не може, є ще питання Карабаха, Абхазії, Курильських островів, знову-таки виникло питання польського Кенігсберга. Є й давніші, майже забуті історії. Наприклад, “китайський Крим” – 64 села на кордоні з КНР і республіка Тува, які для КНР перестали бути спірними в 1991 після підписання угоди з РФ. І як знати, як після всіх цих подій такий договір подивиться Китай.

Ось чому зараз Москві дуже потрібні гроші. Їм потрібно не лише боротися з санкціями, а й протистояти державам, які не хочуть продовольчої кризи в європейському регіоні, а й якось відновлювати втрати, які зазнали їхні військові в Україні. Втрати в техніці, ракетах та інших озброєннях. Сьогодні в рамках величезної території РФ мобільність та боєздатність її армії дуже підірвана.

У публічних виступах Путіна, Лаврова та інших чиновників відчувається, що найболючішою та несподіваною санкцією залишається саме замороження золотовалютних резервів ЦБ РФ. Зниження курсу долара з 200 до 100 рублів коштувало РФ майже 40 млрд доларів, отже у розпорядженні ЦБ залишилося близько 150-160 млрд, у тому числі 135 млрд. – це не дуже ліквідне завдяки санкціям золото.

На сьогоднішній день у керівництва РФ немає розуміння, що заарештовані 400-450 млрд доларів ЗВР і ще близько 100 млрд активів російських держчиновників ледве вистачить щоб компенсувати ті неподобства, які вони наробили в Україні. Скажу більше, зараз такого розуміння поки що немає ні у трейдерів, ні у професійних аналітиків. Вони вважають, що ЗВР будуть розморожені ЄС, США, Японією та Швейцарією відразу ж, як тільки закінчиться війна. У Путіна абсолютно немає розуміння того, що кожен постріл, кожна ракета або бомба, випущені по Україні, принесли і несуть руйнування і смерті, які будуть компенсовані з заарештованих активів чиновників РФ та валютних резервів Центробанку. І ось коли йому це пояснять, війна закінчиться протягом тижня, і найімовірніше на вигідних для України умовах. А поки що російські пропагандисти апелюють до досвіду Ірану та розповідають про неможливість арешту резервів.

Віталій Шапран, член Ради НБУ

Джерело: Мінфін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.