Через агресію росії український експорт значно знизився: за підсумками 2022 року експорт товарів з України скоротився у грошах на 35%, до $44,1 млрд, за масою – на 38,4% до 99,8 млн т. У таких складних для бізнесу умовах «олії у вогонь» підливають митні служби. Зокрема, проблемним питанням залишається визначення митної вартості товарів та механізм контролю за її визначенням.
Спостерігається тенденція, коли ті чи інші рішення митниці базуються не на обставинах конкретної справи, а на обсягах запланованих фінансових надходжень до бюджету. В результаті маємо безпідставне завищення митної вартості та надмірне тяжіння митних органів до здійснення саме фіскальної функції, а не контролюючої чи сервісної.
Аналіз судової практики показує, що більша частина критики діяльності митних органів стосується непрозорості та заангажованості під час здійснення контрольних процедур в частині визначення митної вартості. Митна вартість є базою обчислення розміру митних платежів, які підлягають сплаті під час здійснення підприємством зовнішньоекономічної діяльності.
У таких випадках перед бізнесом постає питання: погодитися із визначеною митними органами митною вартістю чи оскаржити таке рішення.
Відповідно до звітної інформації, оприлюдненої Держмитслужбою України, станом на 2022 рік суди розглянули 2 697 справ, з них 2 106 справ (78%) вирішено саме на користь бізнесу. До речі, 1 555 справ стосувалися саме оскарження рішень про коригування митної вартості товарів.
Митниця зловживає правом вимагати додаткові документи
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Обов`язок доведення митної ціни товару покладається на платника. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Витребування у декларанта додаткових документів можливе лише тоді, якщо в митних органів є обґрунтовані сумніви у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви контролюючого органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На практиці заявлена декларантом митна вартість стає об’єктом ретельного контролю з боку митних органів, в результаті чого митні органи зловживають своїм правом і наполягають на подачі декларантом додаткових документів.
Актуальні судові справи щодо митної вартості
Розглянемо декілька актуальних судових справ.
Справа меткомбінату «Азовсталь» щодо митної вартості
Верховний Суд, у постанові від 13.04.2023 у справі № 200/6415/20-а за позовом ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Відповідно до обставин справи, декларант заявив митну вартість на товар (феросплав фероніобій) відповідно до зовнішньоекономічного контракту і надав усі наявні документи, за якими визначено митну вартість. Проте, підставою витребування від декларанта додаткових документів митниця визначила розбіжності відповідно до відомостей інформаційного ресурсу «Asian Metal», які були встановленні в ході проведення митних процедур. Також митниця посилається на можливий взаємозв’язок між декларантом і продавцем товару, що вплинуло на заниження митної вартості товару в контракті.
На думку Верховного суду, виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами в Інтернеті не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інфоресурсів. У свою чергу митниця на виконання вимог митного законодавства не надала обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
З урахуванням вимог статті 58 МК України вважається, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Другорядні методи визначення митної вартості застосовуються лише у випадку, коли не можна застосувати основний метод (за ціною контракту), а саме за таких умов:
- якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально та/або
- відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Справа «АТБ-Маркета» щодо митної вартості
Існують непоодинокі випадки, коли митні органи додають до заявленої декларантом митної вартості товару платежі, які ним не здійснювалися, зокрема, щодо страхування, відвантаження чи пакування товару. Або ж у документах, наданих декларантом, може бути відсутня інформація про сторону, за чий рахунок відбувається відвантаження чи пакування товару, внаслідок чого митні органи можуть врахувати відповідні витрати при правильності визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд, у постанові від 17.01.2023 у справі № 0440/5532/18 за позовом ТОВ «АТБ-Маркет» до Одеської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації виклав свою правову позицію, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається під час розрахунку митної вартості товару.
Відповідно до обставин справи, ТОВ «АТБ-маркет» при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість, під час здійснення перевірки декларації з доданими до неї документами посадова особа митних органів зробила висновок про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Зокрема, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару (витрати на пакування), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановили суди попередніх інстанцій, поставка імпортованих позивачем товарів здійснювалася на підставі умов контракту, ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB – Нінгбо, Китай (у відповідності до «Інкотермс — 2000»), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає в себе вартість завантаження і вивантаження товару в постачальника, вартість пакування та маркування.
Відтак, сторони контракту обумовили, що вартість упаковки та маркування входить у вартість товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування. У зв`язку з цим, згідно з положеннями МК України, ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, під час визначенні митної вартості.
Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Справа «Фоззі-Фуд» щодо митної вартості
Нагадаємо, що згідно зі статтею 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості поділяються на:
1. основні (за ціною договору):
1.1. основі віднімання вартості;
1.2. основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний),
2. другорядні (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Другорядні застосовуються лише у випадку, коли не можливо визначити вартість за основним методом та кожний наступний метод визначення митної вартості застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З боку митних органів були непоодинокі випадки непрозорого застосування методів визначення митної вартості. Так, Верховний Суд, у постанові від 29.04.2021 у справі № 810/1822/16 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, підтримав правову позицію попередніх інстанцій і дійшов висновку, що митні органи не мали підстав застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, і не надали мотиви та аргументацію прийняття такого рішення.
Товариство подало до митного оформлення декларацію, в якій було зазначено, що визначення митної вартості товарів визначено за основним методом (ціною договору).
Під час розгляду митним органом документів, наданих декларантом для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником «митна вартість товару». Тому, дійшовши висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не підтверджують повної інформації про митну вартість і її складові частини, інспектор митної служби витребував додаткові документи, та застосував резервний метод визначення вартості товарів. На підставі отриманих документів митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару та відмову у прийнятті митної декларації. При цьому, жодних відомостей про те, в чому саме полягають розбіжності, або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено. Відповідно до МК України митний орган у випадку прийняття рішення коригування ним митної вартості та зміни методу її визначення повинен зазначити мотиви такого рішення.
Отже, митні органи можуть вимагати лише конкретні документи для підтвердження митної вартості товарів, та лише, якщо є обґрунтовані сумніви у правдивості поданих відомостей, при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах. Наразі практика застосування митними органами другорядних методів визначення митної вартості не носить прозорого та системного характеру, і в результаті декларанти не мають достатньої інформації, чому митниця обрала саме такий метод встановлення митної вартості, а не інший.
Аналізуючи практику прийнятих судових рішень, бачимо, що більшість аргументів митних органів при коригуванні митної вартості визнаються безпідставними, а отже, рішення митного органу про коригування митної вартості визнається протиправним.
Джерело: Погляди